Ukrainian Folk - Іван Підкова (Polish translation)

Ukrainian

Іван Підкова

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
 
Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.
 
II
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Похожає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!»
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову похожає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.
 
Submitted by Calusarul on Sat, 25/01/2014 - 15:36
Last edited by sandring on Thu, 07/06/2018 - 12:31
Align paragraphs
Polish translation

Jan Podkowa

Zrazu było — w Ukrainie
Zagrzmiały harmaty;
Zrazu było — Zaporożcy1
Byli se władcami.
Panowali, zdobywali
I chwałę i wolność;
Przeminęło — pozostały
Mogiły na polu.
Wysokie te mogiły,
Gdzie złożone odpoczywa
Kozackie ciało blade,
Zawinięte w chińskie zioła.
Wysokie te mogiły
Czarnieją, jak góry,
Ale o wolności, potajemnie w polu
Z wiatami gadają.
Świadek chwały dziaduleńka
Z wiatrami rozmawia,
A wnuk w rosę niesie kosę
Za nimi śpiewa.
 
Zrazu było — w Ukrainie
Licho tańcowało,
Smutek w karczmie miodowinę2
Krążąc podawało.
Zrazu było życie dobre
Na tej Ukrainie...
I pamiętaj! Może, serce
Choć trochę odpocznie.
 
II
Chmara czarna zza Limanu3
Niebo, słońce kryje.
Sine morze jak zwierz
To jęczy, to wyje.
Ujście Dniepru zatopiło.
«Zważcie, chłopcy,
Na bajdaki4! Może gra —
Chodźcie na przechadzkę!»
Wylegli Zaporożcy —
Liman łodzie skryły.
«Grajże, morze!» — zaśpiewały,
Zapieniły fale.
Wokół fale, jak te góry:
Ni ziemi, ni nieba.
Serce bije, a kozakom
Tylko tego trzeba.
Płynąc sobie tak śpiewają;
Ryby latają...
A na przedzie ataman5
Wiedze, tam gdzie zna.
Podąża wzdłuż bajdaka,
Gaśnie lulka6 w ustach;
Patrzy tam i siam —
Gdzież to nasza robota?
Zakręciwszy czarne wąsy,
Za ucho czupryny7,
Podniósł czapkę — statek stanął.
«Niechaj wróg nasz ginie!
Nie w Synopie8, atamani,
Panowie dobrzy,
A w Carogrodzie9, do sułtana10,
Pójdziemy w gości!»
«Dobrze, ojcze atamanie!» —
W około zagrzmiało.
«Dzięki wam!»
Nadział czapkę.
Znowu zakipiało
Sine morze; wzdłuż bajdaka
Znowu podąża
Pan ataman tak na fale
W milczeniu spogląda.
 
Submitted by Sjęgniew on Tue, 25/02/2014 - 17:49
More translations of "Іван Підкова"
PolishSjęgniew
Collections with "Іван Підкова"
See also
Comments